категорії: література, літературна рецензія
«Зруйновані зорі» Олега та Валентина Авраменків: зоряні війни по-українськи
У наш час панування суцільного літературного непотребу вже мало хто зможе назвати бодай три відмінності фентезі та справжньої наукової фантастики. Фентезі стало таким собі модним словом і майже остаточно поглинуло ту справжню фантастику, яку дарують нам твори Лема, Бредбері, Стругацьких. Хтось заперечить, – «фантастика» й «фентезі» – одне й те саме. Мовляв, просто «фентезі» – це «фантастика» англійською.
1 квітня в Києві виступав Том Йорк, - звісно, на підігріві у легенди українського року, - гурту «Юркеш». А сам Юркеш (власне, Юрко Юрченко) заспівав «Exit musiс» так проникливо, що й сам Том просльозився. Легендою українського року Юркеш називає свій гурт сам. Аби задовольнити амбіції музикантів, додає: «Хто його знає, як воно буде далі? Давайте вже краще зараз назвемо нас Легендою українського року. І хлопцям приємно. Не буде «тєкучки кадрів» в групі».
Пізнати вічність цілком можливо. Етно-хаос-гурт «ДахаБраха» занурює прямо в тіло вічності за лічені хвилини. Заплющивши очі, оминаєш усі вектори часу та простору – і можеш опинитися у трипільському селищі, чи на київській околиці десь у ХIХ сторіччі, або ж просто в сільській українській хаті поза часом. Переміщує не стільки уява, скільки це диво. Диво на ім’я «ДахаБраха».
Другі Етно-диско-вечорниці запам’яталися ще більшою кількістю гостей, ще запальнішими танцями і, як це не прикро, – більшою ціною на вхід. Олег Скрипка пояснює останнє необхідністю компенсувати бюджет вечорниць за рахунок квитків, аби мати змогу продовжувати справу. Цього разу власники вишиванок платили 30 грн., ті ж, хто прийшов в повсякденному вбранні – 100 грн. З огляду на це, людей не в «етнічному» майже не було.
Цього четверга в Venzel Club відбулася вечірка фестивалю Шешори. Люди, які холодної непривітної зими вже бачать в своїх снах яскраво-зелені літні полонини й ватру, натхненні співи й веселі танці прийшли на цей концерт бо там виступали гості Шешор – білоруський гурт «нагУаль», який грає в стилі психо-фольк, та «Тайко Драммерс» – чаклуни з барабанами – унікальний український гурт, що наслідує традиції японських барабанників.
19 лютого культактив столиці прийшов до Бочки, лагідно обіймаючи диванну подушку. Ні, це мені не наснилося. Це правда. Причиною демонстрації таких інтимних хатніх речей стали хлопці з гурту «Надто сонна». Музиканти подбали про слухачів заздалегідь, позначивши в афіші, що подушка – гарант знижки на вхід і запорука файного розташування у Бочці (звісно, з подушкою зручніше). 
Це сталося! Вечорниць чекали, дуже чекали й вони виправдали очікування. І про них говоритимуть ще дуже довго. Бо вражені були всі, без виключення. Це було видно по очах людей, що так неохоче розходилися по домівках майже опівночі... Втім, про все по порядку.